Результати кількох соціологічних досліджень, опублікованих протягом останніх декількох місяців, засвідчили: все більше молодих українців не бачать майбутнього в своїй країні.
Так, опитування, проведене Міжнародним інститутом освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», показав, що майже половина (49%) молодих людей у віці до 30 років хотіла б виїхати з України назавжди. Втім, ще 47% опитаних хотіло б виїхати з країни хоча б на час. Лише кілька відсотків молодих українців не бачать себе за межами рідної країни.
"Якщо ще буквально кілька років тому українська молодь хотіла за кордон, щоб заробити на освіту дітей або на відкриття бізнесу, то зараз ситуація змінилася. Люди все частіше говорять про виїзд назавжди", - говорить керівник Західноукраїнського центру "Жіночі перспективи" Любов Максимович.
По всій видимості, Україну чекає ще одна хвиля прямий еміграції: люди хочуть покинути країну, а згодом забрати і своїх рідних. Таку еміграцію ще називають безповоротної.
Це найважчий для країни варіант, адже назавжди їдуть енергійні і мобільні у соціальному плані люди. Які, до того ж, перетягують за собою все своє оточення.
"Ми вже бачимо перші прояви того, як люди виїжджають. Вони вже не їдуть просто заробляти, як раніше часто бувало. Кращі люди, які могли б працювати в Україну, виїжджають з однією метою - не повернутися ніколи", - говорить експерт Центру "Жіночі перспективи "Марта чума.
Подібні проблеми України переживає вже тричі за останні півтора століття. У 1890-х роках українці - переважно, з Галичини, Волині та Буковини - масово ринули до Нового Світу (США, Канаду, Аргентину). Друга еміграційна хвиля накрила країну після громадянської війни 1917-1920-х років. Третьою хвилею став катастрофічних масштабів виїзд інтелектуальної еліти країни в "лихі дев'яності".
Сьогодні в Україні зароджується четверта хвиля еміграції.
Найбільше охочих виїхати з країни - у Львові та Одесі (більше третини опитаної молоді), з студентів Києва та Харкова залишити Україну назавжди хотів би кожен четвертий респондент, в Сімферополі - кожен п'ятий. І лише в Донецьку про еміграцію думає трохи більше 10% опитаних молодих людей. Найбільш схильні до еміграційної лихоманці столична молодь, а також юнаки та дівчата з Західної України. Але якщо в цих регіонах еміграція на Захід - явище досить часте, то в Криму та Одесі соціологи ніколи раніше не реєстрували такого песимізму стосовно до своєї країни.
"Кримська молодь завжди дивилася в бік Росії та Москви в плані роботи, - зазначає соціопсихолог Сергій Таршінскій. - Однак найчастіше люди їхали заробити і повернуться. Тепер повертатися не планує кожен другий - це в кращому випадку. Змінюються й установки: для молодих кримчан більше привабливою стала Європа ".
Але, мабуть, сама насторожуюча тенденція полягає в тому, що майже 75% всіх опитаних згодні на еміграцію з серйозним зниженням у соціальному статусі.
Простіше кажучи, це означає, що українські юнаки та дівчата готові, незважаючи на наявність вищої освіти, працювати посудомийками або прибиральниками в Німеччині, Італії чи Сполучених Штатах. Тому що банально не вірять, що в цій країні у них є якесь майбутнє.
"За останній рік ми реєструємо небачене з 1990-х років падіння позитивних установок у плані можливості самореалізації у себе в країні, - стверджує соціопсихолог Сергій Таршінскій. - Люди знову зневірилися в тому, що в цій країні можна чогось домогтися. І найбільш загрозливим виглядає той факт, що не вірить в країну саме молодь, причому, молодь освічена. Досить цікава кореляція між рівнем освіченості і бажанням виїхати - чим більш освічений чоловік, тим більше у нього бажання виїхати. Грубо кажучи, як тільки людина здобуває вищу освіту, він практично гарантовано починає замислюватися: а чи не час мені втекти з цієї злиденної і безперспективною країни? "
За матеріалами: Освіта і Наука
